Тераса — це простір між будинком і садом, де хочеться проводити час із квітня по жовтень. Але якщо вибрати неправильний матеріал або заощадити на фундаменті, вже через два-три сезони настил почне гнити, скрипіти або підніматися від морозного здимання. Розберемо, як підійти до проєктування і чим відрізняються дерево, ДПК і плитка як матеріали для настилу тераси.
Планування тераси: розмір, розташування і прив’язка до будинку
Перш ніж думати про матеріал, варто вирішити кілька практичних питань, від яких залежить все інше.
Розташування. Тераса найчастіше виходить на південь або захід — щоб мати сонце вдень і ввечері. Якщо ділянка невелика або є сусіди поруч, терасу розміщують із боку саду, де більше приватності. Важливо також врахувати, де знаходиться вхід до будинку — з’єднання тераси з порогом має бути зручним і без перепадів висоти.
Розмір. Мінімально комфортна тераса для одного стола і чотирьох стільців — 4×4 м або 16 м². Для зони барбекю або відпочинку з шезлонгами потрібно від 20–25 м². Якщо плануєте накрити терасу навісом або дахом — закладайте розмір із запасом, бо кожна стійка навісу «з’їдає» корисну площу.
Прив’язка до будинку. Тераса може бути:
- прибудованою — безпосередньо прилягає до стіни будинку і має загальну покрівлю або навіс;
- окремо стоячою — розташована у дворі на відстані від будинку і з’єднана доріжкою;
- на рівні підлоги першого поверху — найзручніший варіант, коли будинок стоїть на цоколі або схилі.
Фундамент під терасу: від чого залежить вибір
Фундамент — основа тераси, яка визначає, чи буде настил рівним через п’ять років. Поспішати тут не варто.
Для легкої відкритої тераси з дерева або ДПК на рівній ділянці достатньо стовпчастого фундаменту з бетонних блоків або залізобетонних стовпів. Їх закопують або бетонують у ґрунт нижче рівня промерзання — близько 80–100 см для більшості регіонів України.
Для важкої тераси з плитки або каменю, а також для тераси, прибудованої до будинку, потрібен більш серйозний підхід: або стрічковий фундамент по периметру, або бетонна плита. Плита — найнадійніший варіант: вона не деформується при морозному здиманні і дає ідеально рівну основу.
Порядок облаштування стовпчастого фундаменту під дерев’яну або ДПК терасу:
- Розмічають ділянку і відзначають місця під стовпи — крок між ними 1,2–1,5 м.
- Бурять або копають ями глибиною 80–100 см і діаметром 20–25 см.
- На дно насипають щебінь 10 см і трамбують.
- Встановлюють опалубку або пластикову трубу як форму.
- Заливають бетоном марки М200–М250, встановлюють анкерний болт або металеву шпильку для кріплення лаги.
- Витримують мінімум 7–14 днів до монтажу лаг.
Між деревиною лаг і бетоном обов’язково укладають прокладку з рубероїду або гідроізоляційної стрічки — дерево не повинно лежати безпосередньо на бетоні, бо це найшвидший шлях до гниття.
«Фундамент під терасу — це те, що не видно після будівництва. Але саме він вирішує, чи буде тераса рівною і стабільною через десять років або почне «гуляти» вже після першої зими.»
Дерево, ДПК і плитка: порівняння матеріалів для настилу
Це головне рішення, яке визначає зовнішній вигляд, термін служби і витрати на обслуговування тераси.
Дерево
Деревина — класичний матеріал для тераси з теплим і природним виглядом. Для зовнішнього настилу підходять тільки тверді породи або спеціально оброблена деревина.
Найкращі варіанти:
- модрина — природно стійка до вологи і гниття, не потребує настільки частого просочення, як сосна;
- термодерево — звичайна деревина, оброблена парою при температурі 180–215 °C без хімії; стає щільнішою, менш схильною до вологи і грибка;
- екзотична деревина (мербау, ірокo, бангкірай) — дуже тверда і довговічна, але дорога і складна у обробці.
Звичайна сосна для тераси — не найкращий вибір. Вона м’яка, швидко вбирає вологу і потребує обробки захисним маслом або просоченням мінімум раз на рік.
Мінус деревини — регулярний догляд. Без щорічного очищення і обробки захисним маслом деревина через 5–7 років сіріє, тріскається і починає гнити. При правильному догляді тераса з модрини або термодерева прослужить 20–30 років.
ДПК — деревно-полімерний композит
ДПК — це дошки з суміші деревного борошна і полімерного сполучного (ПВХ, поліетилен або поліпропілен). Матеріал виглядає як дерево, але веде себе зовсім інакше.
Переваги ДПК:
- не гниє, не вбирає воду (вологопоглинання до 5%), не вигоряє від ультрафіолету;
- не потребує щорічного просочення або фарбування;
- стійкий до морозів — робочий діапазон від −45 до +70°C;
- рівна поверхня без сучків і тріщин, комфортна під ногами.
Мінуси ДПК:
- вища ціна порівняно з деревиною — але враховуючи відсутність витрат на догляд, сумарно може виявитися вигіднішим;
- у спеку нагрівається більше, ніж дерево — на відкритому настилі під прямим сонцем дошка може бути некомфортно теплою для босих ніг;
- дешевші марки з часом жовтіють і втрачають рівномірний колір.
При монтажі ДПК важливо залишати терморозширювальні зазори: між дошками — 5–8 мм, між настилом і нерухомими елементами (стінами, стовпами) — 20–30 мм. Без зазорів дошки деформуються у спеку.
Плитка і керамограніт
Плитка для тераси — сучасний і довговічний варіант із мінімальним обслуговуванням. Вона не гниє, не вигоряє і легко миється. Для зовнішнього використання підходить тільки морозостійка плитка з водопоглинанням до 3% — це обов’язкова умова для українського клімату.
Покрівля з плитки потребує рівної і жорсткої основи — бетонної плити або стяжки. На дерев’яному каркасі плитку не кладуть. Кут ухилу поверхні — мінімум 1–2% для відведення дощової води.
Мінус плитки — вона холодна під ногами і слизька при намоканні, особливо у затінених місцях. Для тераси вибирають плитку з матовою або рельєфною поверхнею з коефіцієнтом ковзання R11 або вище.
Порівняння трьох матеріалів:
| Параметр | Дерево | ДПК | Плитка |
|---|---|---|---|
| Зовнішній вигляд | Природний, теплий | Схожий на дерево | Сучасний, мінімалістичний |
| Термін служби | 15–30 років (з доглядом) | 25–40 років | 30–50 років |
| Догляд | Щорічне просочення | Мінімальний | Мінімальний |
| Ціна матеріалу | Середня | Вища за дерево | Середня |
| Вимоги до фундаменту | Стовпчастий | Стовпчастий | Плита або стяжка |
| Тепло під ногами | Тепле | Тепліше за плитку | Холодне |
Захист від вологи: де і що потрібно обробляти
Волога — головний ворог будь-якої тераси, незалежно від матеріалу настилу.
Для дерев’яної тераси захист від вологи включає кілька рівнів:
- гідроізоляційна прокладка між лагами і фундаментом;
- обробка лаг і несучих елементів просоченням для зовнішніх робіт — клас небезпеки UC3 або UC4 для елементів, що контактують із ґрунтом або водою;
- щорічне нанесення захисного масла або декоративного просочення на настил;
- зазори між дошками настилу 3–5 мм — для відведення дощової води і вентиляції під настилом.
Простір під настилом має провітрюватися. Закрита знизу тераса без вентиляції — місце, де постійно збирається вологе повітря і починає гнити деревина несучої конструкції.
Для тераси з плитки захист потрібен у швах і на стику з будинком. Шви між плитками обробляють вологостійкою затиркою, а стик між терасою і стіною будинку — еластичним герметиком із деформаційним швом, щоб при температурних рухах плита тераси не тягнула стіну.
«Найчастіша помилка при будівництві тераси — закрити простір під настилом зашивкою без вентиляції. Красиво зовні, але через три роки лаги всередині чорніють і гниють від постійної вологи.»
Поручні: безпека і дизайн
Поручні обов’язкові, якщо тераса піднята над рівнем землі більш ніж на 50–60 см. Для нижчих терас поручні — це вибір з естетичних міркувань, а не вимога безпеки.
Матеріали для поручнів і огорожі тераси:
- дерево — поєднується з дерев’яним настилом, потребує обробки так само, як і настил;
- металеві стійки з дерев’яним поручнем — комбінований варіант, міцний і виразний;
- нержавіюча сталь із скляним заповненням — сучасний вигляд без перекривання виду на сад;
- алюмінієві системи з профільних елементів — довговічні, не потребують фарбування, широкий вибір кольорів.
Висота поручнів за нормами — мінімум 90 см від рівня підлоги тераси. Для терас на висоті більше 1 м від землі — 110 см. Відстань між вертикальними стійками або балясинами — не більше 15 см, щоб дитина не могла просунути голову між ними.
Кріплення поручнів до лаг або фундаменту — найкраще через металеві закладні, приварені або закріплені на болтах. Поручні, прикручені тільки до дошок настилу, не витримують бокового навантаження і розхитуються.
Тераса, спроєктована з урахуванням матеріалу, фундаменту і вентиляції під настилом, перетворюється на повноцінне місце відпочинку на десятиліття. Головне — не економити на несучих елементах і гідроізоляції, а вибір між деревом, ДПК і плиткою зробити виходячи зі стилю будинку, готовності до догляду і бюджету.
